осіб (з них 4890 комуністів і 3963 комсомольців). Ополченці не лише займались бойовою підготовкою, але й спорудженням оборонних укріплень. Ще 25 червня для боротьби з диверсантами і шпигунами в місті було створено 3 винищу­вальні батальйони, що об'єднували 600 активістів. Всього в області за перші чотири дні війни було створено 28 таких батальйонів (4950 чол.) і 254 групи сприяння батальйонам (1835 чол.).
  На 7 липня винищувальні батальйони і групи сприяння зросли майже до 20 тисяч чоловік: 33 винищувальні батальйони і 1108 допоміжних груп5.
  Політичною подією на Миколаївщині стало формування добровільного кавалерійського полку з колишніх учасників громадянської війни6 22 липня для формування кавалерійсь­кого полку райвійськкомати надіслали понад п'ятсот чоловік. 25 липня командування полку прийняв майор П. М. Зможний, який до цього працював в обласній раді ТСОавіахіму. За кілька днів було сформовано чотири шабельних і кулеметний ескадрони, полкову батарею і господарську частину полку. У підрозділах розпочалося навчання, об'їжджання коней. Штатний розпис кавполку передбачав 996 чоловік7.
  Вранці 1 серпня 1941 року полк вишикувався для огляду. Від Приморської армії сюди прибув генерал-майор Петров, облвоєнком генерал-майор Матвієнко, представники облвиконкому8. Згідно з директивою Південного фронту Миколаївський кавполк влився до складу 1-ої кавалерійської дивізії, яка закінчувала формування в Одесі і підпорядкову­валась Приморській армії, сформованій 20 липня 1941 року на базі Приморської групи військ Південного фронту.
  Швидко здійснювалася перебудова на воєнний лад промисловості. На підприємствах широко розгорнувся рух багатоверстатників, за економію металу, електроенергії, сировини, скорочення строків виробництва воєнної продукції. Суднобудівники міста на 2 години збільшили тривалість робочого дня. їх приклад наслідували колективи інших під­