з флангів. Він виконав завдання і встиг пробитися до гур'ївських переправ. За цей подвиг командир 109-го полку полковник А. Лапшов отримав звання Героя Радянського Союзу28.
  13 серпня 16-а танкова дивізія німецьких військ захопила Грейгово, Христофорівну, Лоцкино, відрізала шлях радянсь­ким арміям на схід. Слідом йшла мотодивізія "Адольф Гітлер". З півночі радянські частини тіснила італійська дивізія "Посубіо" і 16-а німецька мотодивізія, із заходу наступала 11-а німецька польова армія. Цього ж дня біля Полігону, на окраїні Миколаєва з боку Херсона показались німецькі танки. Вони намагалися прорватися до міста, але були відбиті батареєю зенітних гармат 122-го артилерійського морського полку. Стало зрозуміло, що місто майже оточене29. У фак­тичному оточенні опинилися і основні сили 9-ї та 18-ї армій
  На командному засіданні Південного фронту генерал Смірнов запропонував прориватися вночі в двох напрямах: на Грейгово (18-а армія) та Киселівку (9-а армія) з подальшим виходом до Снігурівки на з'єднання з 296-ю стрілецькою дивізією та іншими частинами резервної армії, які сковували частину моторизованих сил гітлерівців біля Кривого Рогу. Тоді ж було прийнято остаточне рішення про залишення Миколає­ва. 15 серпня по дорозі, вздовж узбережжя евакуювалась в Севастополь Миколаївська військо-морська база30.
  Цього ж дня війська Я. Т. Червиченко відкрили артилерій­ський вогонь в районі Водопою. Це був сигнал до наступу. На Грейгово йшла 96-а гірськострілецька дивізія 18-ї армії. Наступ був настільки несподіваним, що переважаючі сили супротивника були змушені відступити. 96-а дивізія розбила німецькі війська біля Грейгово, знищила більше 500 солдат і офіцерів, захопила і не давала ворогу закрити "коридор", в який виходили з оточення головні сили 18-ї армії. За грейговський прорив полковнику І. М. Шепетову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Головний удар